Спортивні ігри
Спортивні ігри – це ігри змінної інтенсивності.
Періоди напруженої м’язової роботи, що забезпечується енергією переважно за рахунок анаеробних процесів, чергуються із відносно спокійними етапами, коли можливості аеробного енергозабезпечення повністю покривають енергетичні потреби організму та відбувається ліквідація продуктів анаеробного обміну.
У зв’язку з цим спортсменам – ігровикам необхідно мати досить високий рівень розвитку всіх трьох механізмів енергозабезпечення:
- алактатним,
- лактатним – анаеробним
- аеробним.
Алактатний
Механізм забезпечує енергією стрибки, швидкі короткі «спрути».
Лактатний анаеробний
Більш тривалі періоди напруженої роботи. Рівень розвитку аеробного процесу визначає загальну працездатність спортсмена, його здатність швидко відновлюватись. Біохімічні зміни при спортивної грі визначаються тим, якою мірою кожен із трьох перелічених механізмів перетворення енергії залучається до енергетичного забезпечення роботи, тобто. характер гри. Деякий виняток представляють волейбол та хокей з шайбою. Для волейболіста найбільш важливим є алактатний анаеробний механізм, що забезпечує енергією численні вистрибування.
Аеробний
Це те, що забезпечує швидке відновлення запасів креатинфосфату та загальний рівень функціональної активності в роботі.
Хокей – як вид ациклічного виду спорту
У хокеїстів, у яких гра складається з порівняно короткочасних періодів дуже високої активності, розділених періодами відпочинку (3-5хв) анаеробні можливості (алактатні та лактатні) мають дуже велике значення.
Кожен вихід хокеїста у процесі гри на лід призводить до накопичення в організмі великої кількості продуктів анаеробного метаболізму. Частина їх встигає усунутись за час відпочинку хокеїста на лаві запасних. Проте загалом протягом ігрового періоду відбувається поглиблення зрушень.
Велике значення швидкості усунення продуктів анаеробного обміну має рівень розвитку аеробних можливостей.
Характерною особливістю всіх спортивних ігор є більш високий, ніж при заняттях іншими видами спорту, вміст цукру в крові, що утримується на високому рівні порівняно тривалий час. Це пов’язано з великою емоційною напругою спортсменів – ігровиків, що призводить до посилення продукції адреналіну, що впливає на розщеплення глікогену в печінці та поява підвищених кількостей глюкози у крові.
Поряд із підвищенням вмісту цукру та молочної кислоти в крові гравців спортивні ігри викликають зміни в обміні білків, що знаходить своє вираження у підвищеному виділенні із сечею сечовини.
Найбільш сильні біохімічні зрушення в організмі спортсменів, а разом з ними та зменшення маси тіла на 2-5кг відзначаються при грі у футбол та хокей з шайбою. Дещо менш виражені біохімічні зміни при грі в баскетбол та волейбол.
Гімнастика
- спортивна;
- художня.
 |  |
Належить до нециклічних, але найбільш універсальних видів спорту, що гармонійно розвиває всі м’язи тіла спортсменів.
Постійне заняття спортивною гімнастикою розвиває силу та розтяжність м’язів, швидкісно-силові якості, гнучкість та координацію пересування у просторі. Тривалість виконання гімнастичних вправ невелика, тому їх слід розглядати як роботу максимальної та субмаксимальної потужності. У зв’язку з тим, що періоди відпочинку між роботою гімнастів в окремих вправах тривалі, біохімічні зміни в їхньому організмі незначні.
Енергозабезпечення організму в процесі виконання гімнастичних вправ відбувається переважно за рахунок креатинфосфату.
Однак при потужнішій діяльності гімнастів (махи на коні, кільце) до енергетичного забезпечення залучаються анаеробні реакції гліколізу, підвищується інтенсивність обміну білків, що супроводжуються збільшенням у крові вмісту молочної кислоти та сечовини. Величина біохімічних зрушень у організмі залежить від складності програми, і навіть від майстерності гімнастів. Зміни біохімічного складу організму, що настали в період роботи, значною мірою усуваються під час перерв аеробними процесами.
При постійних тренуваннях гімнастичними вправами анаеробні та аеробні можливості організму спортсменів розвинені недостатньо, що є причиною їхньої низької витривалості. Тому з метою підвищення загальної працездатності організму слід у тренувальні заняття гімнастів включати фізичні вправи, спрямовані на вироблення анаеробних можливостей та витривалості організму до тривалої роботи.
Спортивні єдиноборства
- важка атлетика;
- боротьба;
- бокс;
- фехтування.
 |  |
 |  |
Характеризуються різною силовою напругою та енерговитратами, що залежать від величини вантажу, що піднімається, а також від динамічності сутички, і супроводжуються різноманітними біохімічними змінами в організмі спортсменів.
Важка атлетика
Короткочасна вправа силового типу динамічного характеру, постійне заняття яким викликає біохімічні зміни в організмі. Величина цих змін залежить від тяжкості вантажу, що піднімається штангістом, а також від способу його підняття (ривок, поштовх).
Виконання кожної важкоатлетичної вправи супроводжується сильною напругою організму, затримкою дихання та погіршенням кровообігу, що створює анаеробні умови. У зв’язку з цим енергозабезпечення організму штангістів під час їхньої роботи відбувається переважно за рахунок креатинфосфату та частково шляхом гліколітичного ресинтезу АТФ.
Тому показник кисневого боргу (70-80%) та вміст молочної кислоти в крові штангістів (0,4-0,6 г/л) підвищуються незначно. Однак різке використання великої кількості енергії в організмі призводить до значного виділення молочної кислоти та фосфатів із сечею.
Величина біохімічних змін в організмі перебуває у прямій залежності від маси штанги, способу її підняття, кількості підходів спортсменів та тривалості інтервалів відпочинку між ними. Відновлення енергетичних ресурсів в організмі штангістів відбувається під час перерв та по закінченні роботи за рахунок аеробних окисних реакцій.
Тренування спортсменів силовими вправами сприяє збільшенню м’язової маси, підвищенню в м’язах вмісту глікогену, креатинфосфату, фосфоліпідів і розвиває силу, проте така рухова якість як витривалість до тривалої роботи при цьому зовсім не розвивається. Тому для всебічної підготовки важкоатлетів необхідно проводити їхнє силове тренування у швидшому темпі, що розвиває швидкість і витривалість, або додатково застосовувати специфічні вправи для розвитку всіх основних якостей рухової діяльності.
Боротьба
у всіх своїх видах (класична, вільна, самбо, дзюдо та ін.) є роботою змінної потужності, яка супроводжується максимальною напругою різних м’язових груп організму спортсменів.
Під час роботи в організмі борців спостерігаються біохімічні зрушення, що швидко змінюються, що виникають у зв’язку з частим чергуванням анаеробних процесів, величина і тривалість яких повністю залежать від характеру поєдинку та його динамічності. У зв’язку із цим боротьбі неможливо дати певну біохімічну характеристику.
Однак встановлено, що після закінчення сутички в крові борців може підвищуватися рівень молочної кислоти (до 1,0 г/л), що свідчить про інтенсивність перебігу реакцій гліколізу, а також вміст цукру (до 1,5-1,8 г/л) внаслідок високої емоційної напруги.
Бокс
Відноситься до швидкісно-силових, динамічних вправ змінної потужності. У деяких періодах (раундах) робота боксерів може досягати дуже великої потужності. Тому поєдинок супроводжується значним кисневим боргом та анаеробним енергозабезпеченням організму.
Ресинтез витраченої енергії та зменшення КД відбувається за час коротких перерв, проте повністю витрачена енергія та кисневий борг не відновлюються.
Тому в наступних раундах сумарна кількість недоокислених продуктів анаеробних реакцій та рівень кисневого боргу зростають, що поступово зменшує працездатність спортсменів. Для боксерів у передстартовий період, а також під час бою характерно дуже сильне емоційне збудження, що викликає збільшення вмісту цукру в крові до 1,9 г/л. У періоди дуже напруженої боротьби у боксерів може змінюватись білковий склад крові. Після закінчення змагань із сечею виділяються підвищені кількості молочної кислоти, цукру, білка.
Відновлення організму боксерів після змагань у зв’язку з сильною емоційною напругою протікає дещо повільніше, ніж після тренувальних занять.
Постійне заняття боксом розвиває силу, швидкість, специфічну витривалість.
Фехтування
Як вид ациклічних вправ характеризується складною координацією рухів, швидкістю та точністю дії спортсменів.
Динамічна швидкісна робота м’язів (тулуба, верхніх та нижніх кінцівок) фехтувальників здійснюється переважно в анаеробних умовах. Тому під час поєдинку в їхньому організмі використовуються в основному анаеробні можливості, що супроводжуються деяким збільшенням вмісту молочної кислоти та зменшенням лужного резерву крові. У більш тренованому організмі величина цих зрушень дещо менш виражена.
