Карате (яп. 空手 – «порожня рука») – японське бойове мистецтво, що є систему захисту та нападу. Термін “карате” був введений в обіг у XVIII столітті.
У карате немає якоїсь однієї міжнародної федерації, у ньому кожен великий стиль має власну федерацію.
Історія виникнення та розвитку карате
Багато хто вважає, що жителі острова Окінава (тоді він був центром незалежного королівства Рюкю) вели постійну партизанську боротьбу проти японських загарбників і заради цієї боротьби створили мистецтво карате. Але існують і противники цієї теорії, вони стверджують, що бойові мистецтва на острові практикувалися, переважно, серед нащадків переселенців з Китаю, і вже від них поступово перейшли до інших жителів.
Наприкінці ХІХ століття Окінава стала префектурою Японської імперії. Під час набору призовників у ряди доблесної японської армії лікарі помітили, що ряд призовників з Окінави відрізняються гарною фізичною формою. Було встановлено, що вони займалися місцевим бойовим мистецтвом тоте. Після цього тоте було включено до програми навчання в молодших класах окинавських шкіл як фізкультура.
Бойове мистецтво швидко вийшло межі Окінави і завоювало всю Японію. У 1936 році була відкрита школа, що отримала назву Сетокан, де викладатиметься стиль співзвучний з назвою школи. Пізніше його визнали класичним стилем карате. Для Сєтокана не важлива сила удару, основний наголос робиться на швидкість і точність.
Після поразки Японії в 1945 році всі японські бойові мистецтва були заборонені. У 1948 році було створено Японську асоціацію карате (JKA). З цього часу карате почало розвиватися і як система самозахисту, і як вид спорту. Карате почало стрімко набирати популярності у всьому світі, в 1957 році відбувся перший японський чемпіонат з карате, а в 1963 році в Чикаго пройшов чемпіонат світу з неофіційного контактного карате.
Основні стилі карате
Сіто-рю (яп. 糸東流) – один із найстаріших стилів карате. Він включає потужні ката Сюрі-те, жорсткі та м’які ката Наха-те та артистичні ката китайського стилю «Білого журавля». Засновник Кенва Мабуні.
Годзю-рю (яп. 剛柔流) – один із найпоширеніших стилів карате. В його основі лежить техніка ближнього бою, що включає удари ліктями, колінами, кидкову техніку, захоплення і боротьбу в партері. Існують 3 основні варіанти цього стилю – окінавський, японський та американський. Засновник Тедзюн Міягі.
Вадо-рю (яп. 和道流) – один із чотирьох найбільших стилів. До особливостей стилю можна віднести прагнення битися звести до мінімуму витрати сил і амплітуду рухів, що здійснюються на захист, не приносячи в жертву її ефективність. Засновник Хіронорі Оцука.
Сетокан (яп. 松濤館) – стиль, відмінними рисами якого є лінійні переміщення та лінійний додаток сили. Стійки низькі та широкі. Блоки тверді. Удари руками потужні та реверсивні із включенням в удар стегна. Засновник Гітін Фунакосі.
Кекусінкай (яп. 極真会) – контактний стиль карате, поєдинки у ньому насичені високими ударами ногами та потужними ударами руками. У кекусінкай заборонено удари руками в голову. Засновник Масутацу Ояма.
Стилі в карате не перестають з’являтися, кожен видатний майстер намагається привнести щось своє, що найчастіше призводить до створення нового стилю.
Система поясів та ступенів у карате
Почати варто з того, що в карате виділяють учнівські ступені – «кю» та майстерні ступені – «дан». Зазвичай їхня кількість дорівнює десяти, але в залежності від стилів може відрізнятися. Цікава особливість – номер “кю” зменшується зі зростанням майстерності, а номер “дана”, навпаки, зростає.
Для отримання кожної наступної міри необхідно продемонструвати майстерність виконання ката, а також вільного бою. Багато хто помилково вважає, що ступеня в карате залежать від результатів змагань. Атрибутом ступеня у карате є пояс (оби).
Найбільш поширена наступна система, вона використовується Японською Асоціацією Карате (JKA) та більшістю міжнародних асоціацій Сетокан:
- 9-й кю – білий
- 8-й кю – жовтий
- 7-й кю – помаранчевий
- 6-й кю – зелений
- 5-й кю – червоний
- 4-й кю – фіолетовий або темно-синій
- 3-й кю – світло-коричневий
- 2-й кю – коричневий
- 1-й кю – темно-коричневий
- 1-й дан і вище – чорний
Чорний пояс – іменний і робиться на все життя, він товстіший і міцніший ніж пояси інших кольорів.
Розглянемо систему поясів у кекусінкай:
- 10 кю (білий пояс)
- 9 кю (білий пояс із блакитною смужкою)
- 8 кю (блакитний пояс)
- 7 кю (блакитний пояс із жовтою смужкою)
- 6 кю (жовтий пояс)
- 5 кю (жовтий пояс із зеленою смужкою)
- 4 кю (зелений пояс)
- 3 кю (зелений пояс із коричневою смужкою)
- 2 кю (коричневий пояс)
- 1 кю (коричневий пояс із золотою смужкою)
- 1-9 дан (чорний пояс)
- 10 дан (червоний пояс)
Існують мінімальні інтервали часу між іспитами, вони різні у різних федераціях. Ці інтервали збільшуються зі збільшенням ступеня. Учнівські та майстерні ступеня присвоюються довічно.
