У світі існує образ бійця кунг-фу як якоїсь надлюдини. Олію у вогонь такої вистави підливають фільми, де відбуваються справжні дива: бійці ходять по воді, бігом піднімаються на багатометрові стіни, перемагають поодинці чи не цілу армію і навіть літають. Звичайно, це трюки, але чи можливо, щоб майстри кунг-фу вміли те, що ми бачимо у фільмах? У цьому матеріалі ми докладно розповімо про легендарне бойове мистецтво.
Історія виникнення кунг-фу
Історія китайських бойових мистецтв тісно пов’язана із легендарним монастирем Шаолінь. Але всупереч поширеній думці вони зародилися не там. Їхнє історичне коріння сягає глибше, за межі нашої ери.
В історичних хроніках династії Хань 206 століття до н. – 8 століття н.е., є опис прийомів бою зі зброєю та голими руками (Шубо), для яких у ті часи вже були складені навчальні посібники. Там же сказано про спортивні змагання, що проводяться при імператорському дворі по Цзяо-лі – це борцівська техніка, яка досі практикується у Китаї під назвою Шуайцзяо.
Цікаво, що фізичні вправи, засновані на наслідуванні звіриних рухів, були придумані ще 208 року нашої ери відомим тоді лікарем Хуа Туо. Щоправда, він створив гімнастичну систему, яка призначалася для зміцнення тіла та здоров’я, а не бою. Називалася вона «Гра п’яти тварин» – тигр, олень, мавпа, ведмідь та журавель. Можливо, саме її взяли майбутні майстри кунг-фу за основу під час створення звіриних стилів.
Як виник Шаолінь і зародилося сучасне кунг-фу
У п’ятому столітті з Індії до Китаю прибув буддійський чернець на ім’я Буддхабхадра. Китайці його прозвали Бато. Він був прийнятий імператором і після розмови отримав дозвіл на будівництво храму в горах Суншань. У 495 році той був готовий і названий Шаолінь (маленький ліс). Бато першим почав навчати послушників бойовим технікам. З його учнів найбільш відомі двоє – Хуейгуан та Сенчоу. Техніка бою палицею Сенчоу навіть залишилася як основа навчання ченців для вмілого його застосування в сутичці.
А в 525 році до Китаю прийшов ще один індієць – легендарний Бодхідхарма, його в Китаї знають як Дамо. Саме він вважається родоначальником кунг-фу у тому вигляді, яким його знають зараз. В принципі це справедливо. Адже він зумів примирити і поєднати вмілу бійку з фундаментом буддизмської філософії, де не можна вбивати живих істот. Крім цього, він додав практику медитації та управління внутрішньою енергією ци. Кунг-фу отримало філософську та моральну базу і стало справді мистецтвом, а не просто бойовою технікою.
Багато послушників після навчання залишали стіни знаменитого храму та йшли у паломництво країною. Вони проповідували буддизм і брали учнів, які потім ставали основоположниками нових стилів та напрямів у бойових мистецтвах.
Монастир процвітав до 17 століття. У 1679 році він був зруйнований, а майже всі ченці перебиті. Це було наслідком їхньої підтримки повстання проти імператора правлячої тоді династії Цінь. Вижило лише п’ятьох ченців. У Китаї вони відомі як п’ять старійшин. Серед них була одна жінка. Нгу Мей – родоначальниця стилю Він Чун, який надалі вивчатиме знаменитий Брюс Лі.
Напрямки та стилі кунг-фу
У Китаї прийнято розділяти «внутрішні» та «зовнішні» школи кунг-фу. Перші менше уваги приділяють розвитку фізичної сили, спритності та в основному, орієнтовані на пробудження та управління енергією ци. Така практика присутня і у «зовнішніх» стилях, але на другому плані, головним є – фізична сила, витривалість, швидкість та відточена техніка. Варто сказати, що стосовно китайських бойових мистецтв можна використовувати як термін кунг-фу, так і ушу – обидва поняття, по суті, означають те саме.
Спортивні напрямки
Спортивне ушу було створено у середині 20 століття, коли у КНР вирішили його пропагувати та зробити доступним для всіх. У такому кунг-фу відсутня робота із внутрішньою енергією, лише фізика. В результаті спортивної адаптації виникло два основні напрямки.
Таолу – виставковий, постановочний бій з урахуванням традиційних стилів. Головне естетика. Тобто гарні, чіткі рухи, акробатичні трюки. Оцінюється і вираз обличчя, переконливість у кожному русі. Такі змагання проводяться у всьому світі. Це більша театральна вистава і в реальному бою такі техніки малозастосовні.
Саньда – двобій на помості з повним контактом. Кікбоксерське екіпірування. Дозволено удари руками та ногами, захоплення, кидки. Перемога нокаутом чи за очками. За кидки та винесення противника за межі помосту присуджується 3 очки, за удар ногою – 2, рукою – 1. Такі правила допомагають не перетворити бійців ушу у звичайний бокс та зберегти видовищність та зв’язок із традиціями.
Традиційні напрямки
У Китаї кажуть: “Мудрий учень шукає вчителя три роки, а коли знайде, справжній майстер випробовує його ще три роки і лише потім починає вчити”. Це можна назвати головною ознакою традиційного ушу. Звичайно, зараз все відбувається швидше, але принцип перевірки учня якийсь час на послух, стійкість, мужність, чесність залишився.
У традиційному кунг-фу обов’язково є техніки розвитку внутрішньої сили – вміння накопичувати, керувати та виплескувати в потрібний момент енергію ци так, що це викликає видимий вплив на фізичний світ. Саме в цьому зберігається таємниця надздібностей справжніх майстрів бойових мистецтв. Але й тренуванням фізичної сили, витривалості, спритності приділяється чимало часу.
Наприклад, у фільмах часто показують, як бійці бігають стінами. Насправді, є реальне тренування такої здібності. До стіни тулять дошку під великим кутом, і учень вибігає по ній, тримаючи тіло строго вертикально до землі. Поступово кут між стіною та дошкою роблять гострішим, поки дошку зовсім не прибирають, і учень легко піднімається на високу стіну. Майстри кажуть, що при цьому буває так, що пальці ніг майже торкаються гомілки, настільки стопи загинаються.
Далі ми розберемо кілька стилів, які найточніше відображають принципи та традиції кунг-фу.
Шаоліньцюань
Напевно, найзнаменитіший стиль. Більшість “звірячих” стилів вийшли з нього. Належить до «зовнішніх» шкіл – акцент на фізичних тренуваннях, але є і внутрішня робота з оволодіння ци.
Синьицюань
«Зовнішня» школа із включенням елементів з управління внутрішньою енергією. Жорсткий, прямолінійний стиль. Вважається найбільш прикладним з усіх, тобто заточений під реальний бій з одним або декількома противниками.
Тайцзицюань
“Внутрішня” школа. Стиль створено з урахуванням Цигун. Плавні рухи, що штовхають. Максимально глибока робота з ці, спрямована більше на збереження здоров’я та довголіття, ніж бій. Саме ним займаються китайці у вільний час на вулицях та в парках.
Багуажан
Це, напевно, найтаємничіший на сьогоднішній день і складний у оволодінні стиль. Про тренування з дошкою для бігу по стінах розповідав майстер цієї школи. База стилю – ходьба по колу у верхніх, середніх, низьких стійках з різним становищем ніг, колін, суглобів та скручуванням тулуба. Це може тривати кілька років, поки учень не відчує і не опанує нейгун (внутрішня сила на основі ци). Інакше, як кажуть майстри, немає сенсу вчитися далі. Без цієї навички навчитися бойовим технікам багуачжан неможливо.
Стилів, звичайно, набагато більше. Їх налічується щонайменше сотні, а ефективність обраної школи залежить немає від технік, а вчителі. Тому найбільша складність у навчанні кунг-фу – знайти справжнього майстра. Прикладом такого успіху можна вважати Брюса Лі. Його вчитель, майстер стилю Він Чун – Іп Ман був сам легендою. Так само став і Брюс.
Популяризація кунг-фу у світі
Першою відкритою демонстрацією світу китайських бойових мистецтв стали олімпійські ігри Берліні 1936 року. Група майстрів тоді провела показові виступи.
А ось відправною точкою початку активного поширення кунг-фу світом можна вважати 1949 рік. Тоді утворилася КНР, і багато майстрів, які не згодні з новою владою, виїхали з країни. Більшість поїхала до Гонконгу та Тайваню, але були й ті, хто попрямував до країн Європи та Америки. Вони брали в учні іноземців, які потім відкривали власні школи та організовували показові виступи, що сприяло популяризації цього виду бойових мистецтв.
Пік популярності кунг-фу припав на 1960-70-ті роки, коли китайські бойові мистецтва стали демонструватися на великих екранах. Звичайно, основний внесок зробив знаменитий Брюс Лі. У його виконанні кунг-фу виглядало особливо ефектно.
Зараз проводиться багато спортивних змагань із ушу, але прихильників традицій це засмучує. Вони вважають, що ушу вироджується у рамках спортивних змагань.
Кунг-фу в Україні
Кунг-фу – це один із видів китайських бойових мистецтв, який займається технікою відстою та нападу. В Україні кунг-фу представлено декількома стилістичними напрямками, такими як шаолінь, вушу, тайцзи та інші.
У нашій країні існують різні школи та клуби, які займаються кунг-фу. Багато з них пропонують заняття для дітей та дорослих, а також проводять семінари та змагання з бойових мистецтв.
Зараз кунг-фу можна знайти у багатьох містах України, існують федерації кунг-фу, що об’єднують різні клуби та школи. Також в Україні відбуваються міжнародні змагання та чемпіонати з кунг-фу, в яких беруть участь представники різних країн.
Отже, якщо ви зацікавлені в кунг-фу, ви можете знайти клуби та школи в своєму місті та почати займатися цим видом бойових мистецтв.
Як почати займатись кунг-фу?
Ось декілька кроків, які можуть допомогти вам розпочати заняття цим видом бойових мистецтв:
- Знайдіть клуб або школу
пошукайте в Інтернеті або спитайте у своєму місцевому спортивному центрі, чи є у них клуби або школи, які пропонують заняття кунг-фу. Також можна звернутися до федерації кунг-фу у своїй країні для отримання інформації про доступні клуби та школи.
- Вивчіть різні стилі
різні стилі кунг-фу мають свої особливості та техніки. Ви можете звернутися до книжок, відео-уроків або звернутися до вчителя, щоб дізнатися більше про різні стилі кунг-фу та обрати той, який вам підходить найбільше.
- Розпочніть з основ
займайтеся з тренером, який допоможе вам освоїти основні техніки кунг-фу, такі як правильний стан тіла, удари, блокування та захист від нападу.
- Тренуйтеся регулярно
кунг-фу – це дисциплінований вид спорту, і для досягнення успіху вам потрібно тренуватися регулярно. Спробуйте приділити час на заняття кунг-фу, принаймні, кілька разів на тиждень.
- Розвивайте свої навички
коли ви освоїли основи, спробуйте розвивати свої навички, досліджуючи нові техніки та вдосконалюючи свої вміння.
- Залучайтеся до спільноти
кунг-фу – це не просто вид спорту, але й спільнота людей, які захоплюються бойовими мистецтвами. Спробуйте приєднатися до клубу або групи, де ви зможете знайти підтримку, поради та спілкування з однодумцями.
- Не забувайте про фізичну підготовку
кунг-фу – це високоінтенсивний вид спорту, тому важливо мати добру фізичну підготовку. Спробуйте включити до своєї тренувальної програми кардіо-тренування, розтяжку та зміцнення м’язів.
- Дотримуйтеся правил безпеки
кунг-фу – це бойове мистецтво, тому важливо дотримуватися правил безпеки, щоб уникнути травм. Завжди слухайтеся інструкцій тренера та виконуйте техніки з обережністю.
- Насолоджуйтесь процесом
кунг-фу – це не тільки спорт, але й мистецтво, яке може допомогти розвивати концентрацію, впевненість та дисципліну. Насолоджуйтесь процесом тренувань та допоможіть своїй ментальній та фізичній готовності досягти нових рівнів.
Наскільки кунг-фу ефективно у реальній бійці?
Відмінним прикладом того, що кунг-фу ефективно в реальному бою може служити боєць UFC Забіт Магомедшаріпов. Виходець із ушу саньда, він швидко став першокласним бійцем ММА.
Висновок
Кунг-фу – це стародавнє китайське бойове мистецтво, яке зарекомендувало себе як відмінний спосіб розвитку фізичних та ментальних здібностей. Якщо ви зацікавлені в цьому виді спорту, то початок занять може бути важким, але з правильними підходами та тренерами ви зможете досягти успіху в цій галузі. Важливо дотримуватися правил безпеки, пам’ятати про розвиток фізичної підготовки та насолоджуватися процесом навчання, щоб досягти максимальних результатів.
FAQ
Заняття кунг-фу можуть покращити вашу фізичну підготовку, координацію рухів, гнучкість та реакцію. Крім того, вони можуть допомогти вам розвивати дисципліну, концентрацію та самодисципліну.
Для початку занять кунг-фу попередня фізична підготовка не є обов’язковою, але буде корисною. Якщо ви не маєте досвіду в бойових мистецтвах або спорті, то рекомендується починати з базових технік та поступово підвищувати навантаження.
Так, займатися кунг-фу як дорослий починаючи з нуля, без попереднього досвіду в бойових мистецтвах, можливо. Важливо знайти досвідченого тренера та дотримуватися його рекомендацій для ефективного розвитку навичок та здібностей.
