Футбольною технікою називають навички зупинки, прийому, ведення, дриблінгу, ударів та передач, якими володіє футболіст. Зрозуміло, якщо займатися лише розвитком психології та фізичною підготовкою, не торкаючись техніки, то футболіст навряд чи стане видатним спортсменом.
Техніка зупинки м’яча
М’яч – досить непередбачуваний футбольний снаряд, він постійно скаче, котиться чи крутиться, тому його складно контролювати. Щоб контролювати м’яч, створили деякі варіанти його зупинки: головою, ногою, тулубом. Польовим гравцям заборонено чіпати м’яч руками, відповідно зупиняти його за допомогою рук може лише голкіпер.
Техніка зупинки м’яча ногою
Ноги – головна складова футболу, адже саме ногами футболісти тримають та контролюють м’яч. Зупинка м’яча досить складно дається новачкам, але згодом ця навичка стає відточеною і приймається за стандартну. Зупинити м’яч ногою можна кількома способами: стопою або стегном, проте ці категорії включають ще кілька варіацій зупинок. Бедром зазвичай зупиняють м’яч, що високо летить. За допомогою стопи м’яч зупинити важко, але виконується непогана амортизація, що дає добрі шанси на зупинку.
Нижня частина бутс, підошва – це перший варіант прийняти м’яч, коли за допомогою шкарпетки він щільно притискається до газону. Щічка, або внутрішній бік стопи – також непоганий прийом м’яча, але потрібно пом’якшувати м’яч, коли він падає, інакше він удариться об ногу і відлетить. Ну і ще один варіант зупинки м’яча ногою – це прийом підйомом, але цей спосіб є складним, яким володіють лише досвідчені футболісти.
Техніка зупинки м’яча головою
Цей спосіб зупинки є найскладнішим, адже м’яч неможливо зафіксувати. Важко і контролювати саму силу польоту м’яча, адже він може закручено летіти повітрям. Але є варіант прийому м’яча головою, коли він відскочив від землі, це зробити трохи простіше.
Цікавий факт! Два найвищі стрибки при ударі головою належать: легенді футболу Кріштіану Роналду (2.5 м) та британцю Фікайо Томорі (2.62 м)
Техніка зупинки м’яча тулубом у футболі
Ну і останній спосіб зупинки м’яча – тулубом, який поділяється на зупинку животом та грудьми. У першому випадку гравцеві потрібно зробити стрибок, або, при низькому польоті м’яча, присід, пом’якшити падіння м’яча, і вуаля – можна продовжувати гру! У разі зупинки снаряда животом все трохи складніше і небезпечніше, адже якщо м’яч потрапить не в потрібну точку, то це може призвести до хворобливої травми.
Техніка ведення футбольного м’яча
Мета нападаючого – забити гол у ворота суперника, але щоб дійти хоча б до штрафного майданчика, потрібно вміти тримати м’яч біля ноги, контролювати його та не віддавати суперникам. Далеко не у кожного це чудово виходить, а новачки чи люди, які далекі від футболу, і зовсім думають, що можна просто бігти з м’ячем і все буде чудово. Але це зовсім не так!
Техніка ведення м’яча ногою
Як кажуть, чим досвідченіший боєць, тим більше стратегій він може застосувати в бою, так само і у футболі – чим технічніший футболіст, тим більше способів ведення м’яча він може використати. Існує кілька варіантів ведення м’яча ногою, один із таких – ведення носком. Такий спосіб в основному застосовується у ривках по прямій, коли гравець штовхає м’яч носком. Також м’яч можна вести внутрішньою та зовнішньою стороною стопи, перший варіант зазвичай застосовують, коли потрібно змінити напрямок руху. Ведення зовнішньою стороною стопи досить стандартне, адже експериментувати зі швидкістю та зміною напряму набагато простіше.
Техніка ведення м’яча стегном
Такий спосіб досить рідкісний, але гравці все одно використовують його за ситуацією. Коли, наприклад, м’яч перебуває у повітрі, немає інших варіантів, то ведення стегном допоможе контролювати і вести м’яч.
Зверніть увагу! Ведучи м’яч таким чином, відбуваються стегнові рухи вгору, які можуть бути частими і короткими, їх можна чергувати.
Техніка ведення м’яча головою у футболі
Коли гравець веде м’яч головою, то йому не тільки доводиться дивитися на м’яч, але й стежити за тим, щоб м’яч, відлітаючи від удару головою, летів з розрахунком на його підхоплення. Рухи головою, зрозуміло, можуть бути частими і короткими.
Техніка передач у футболі
Всі знають улюблену та зачеплену до країв тактику під назвою «Бий, біжи». Чому це тактика для стебла? Та тому що футбол — командна гра, і піжонство працює в окремих випадках, а красиві, точні та результативні передачі — запорука перемоги. Діляться передачі на кілька видів: по дистанції, напрямку та траєкторії.
Передачі по дистанції
Передачі по дистанції діляться ще кілька типів, які розрізняють по відстані паса: коротка передача, середня і довга. Перший тип передач характерний тим, що розпакування йде на 5-10 метрів, а ефективність таких передач дуже висока, але тільки біля воріт суперника. Біля своїх воріт ці передачі можуть викликати біду, оскільки нападникам протилежної команди не важко буде зробити пресинг і перехоплення. Середні передачі переважають у грі, вони доступні футболістам усіх амплуа майже в багатьох ситуаціях. Такі паси віддають на відстань 10-20 м. Та й останній тип передач — довгі, які віддають на відстань від 20 метрів. Дані передачі допомагають у швидкій контратаці, при заході до штрафного майданчика або при швидкій зміні флангу. Потрібно розуміти, що саме для таких передач і корисно вміти приймати м’яч стопою, грудьми та головою!
Передачі за напрямом
Передачі за напрямом також поділені на три типи: поздовжня, поперечна та діагональна. Такий поділ відбувається за принципом відношення передачі до осей поля. Наприклад, поздовжні передачі зазвичай паралельні осі поля. Такі передачі є основою «вертикального футболу», вони дозволяють підвищити темп атаки, але за таких пасів високий ризик обриву, який може призвести до пропущеного голу.
Поперечні передачі відбуваються під кутом осі поля. Такі паси дозволяють зменшити темп і тримати м’яч, але так само високий ризик перехоплення. І, нарешті, діагональні передачі створюють діагональ по відношенню до осі поля, такі передачі частіше даються наперед. Вони допомагають створити відмінний гольовий момент, адже супернику доведеться перебудуватись, а часу на це мало, що дає вам перевагу.
Фінти у футболі
Фінти у футболі – це обманні рухи, які виконує футболіст, щоб заплутати суперника, обвести та розвинути атаку. Одні вважають, що фінти — це просто спосіб ведення м’яча, для інших — це спосіб зробити футбол яскравішим, цікавішим і динамічнішим. Футбольні фінти діляться на прості та складніші, де до першого класу можна віднести фінти, яким може навчитися будь-хто: фінт Зідана, педалада, La croqueta, хибний пас та інші. Складні фінти – це рівень, який досягається з досвідом та роками тренувань, є навіть окрема дисципліна, де показується майстерність фінтів із м’ячем – фрістайл. Такі фінти, зрозуміло, не завжди стануть у нагоді в самому матчі, але якщо хочеться захоплення публіки, то будь ласка!
Техніка гри воротаря
Воротар у футболі теж може мати техніку, яка підрозділяється на: техніку володіння м’ячем і техніку рухів. Відповідно, техніка рухів включає всі стрибки, біг, позиціонування тощо, а техніка володіння м’ячем ширша. Найголовніше – це лов м’яча та його відбивання. Воротар може ловити м’яч у будь-який спосіб, але чи вдасться зафіксувати м’яч залежить і від удару, і від погоди, і від ситуації. Відбити м’яч голкіпер теж може будь-яким способом, адже якщо м’яч зловити не вдається, це єдиний вихід. Тут і відбивання двома руками, і в падінні, і в стрибку, і кулаком все залежить від удару або від ситуації. Якщо це точний і потужний удар, то в падінні та долонями, а якщо подача, то можна вибити кулаком.
Ще один варіант відображення м’яча – переклад, який застосовується, коли м’яч залітає за комір воротарю. Його єдиний спосіб врятувати ворота – це торкнутися м’яча і відштовхнути його за поперечину.
Далі, торкнемося, як воротар може відновити гру. Зробити це можна за допомогою кидків, вибивання з точки воротарської зони та вибивання з рук. Перший випадок допоможе акуратно розпочати гру, або ж зробити миттєву контратаку, коли суперники ще біля ваших воріт. Воротар безпосередньо руками кидає м’яч своєму гравцю, а він, у свою чергу, розвиває атаку далі. Удар із воротарської зони проводиться, коли м’яч уникнув гравців-суперників. Воротар намагається або вибити м’яч потужним ударом у зону, де гравці його команди зможуть прийняти м’яч або короткою передачею передає м’яч своїм захисникам. І останнє – вибивання м’яча з рук, цей спосіб введення м’яча воротарем також допомагає зробити швидку контратаку, або вибити м’яч у зручну для команди зону. Голкіпер підкидає м’яч руками, і потужно вдаряє ногою
