Ми цінуємо волейбол за красу гри. Блискавичні подачі, злагоджена гра команди та раптові трюки – все це заворожує вболівальника. У грі бере участь все тіло спортсмена. Щоб не втрачати ігровий темп, він вдається до певних прийомів. Дриблінг у волейболі – один із них. Коли Ви бачите постукування м’ячем об підлогу, знайте: волейболіст налаштовує себе на подачу.
Тут важливим є не тільки відчуття м’яча. Спортсмен має вийти на таку рівновагу тілесних та душевних сил, яка дозволить зберегти напругу, але без надмірних зусиль. Перенапруження м’язів та волі призводить до тактичних помилок. Ми захоплюємось легкістю, з якою відбувається ведення м’яча у волейболі. Вона – результат тривалих тренувань та правильного настрою.
Тренуємо руки та окомір
Удар по м’ячу у волейболі є досить просунутим навичкою, де потрібна координація очей і рук, здатність стежити за м’ячем та посилати його до мети одним точним рухом. У процесі тренувань спортсмени осягають базові принципи руху:
- Стійкість досягається за умови комфортного розташування кінцівок, що створює міцну основу для ігрових дій. Центр тяжкості при зігнутих колінах дає великі можливості для маневру, створюючи динамічну стійкість під час обведення у волейболі.
- Точність – при ударі слід торкатися тієї точки, яка з’єднує центр м’яча з кінцевим пунктом призначення найкоротшою лінією.
- Інерція – сила, яку варто враховувати, беручи м’яч у свої руки.
Основи дриблінгу
Постукування м’яча об підлогу є дією, що налаштовує перед початком подачі. Дріблінг допомагає спортсмену правильно використовувати ті принципи руху, що викладені вище. Практикуючи цей прийом, спортсмен повинен пам’ятати кілька простих правил:
- пальці розведені та розслаблені;
- під час поштовхів задіяно лише зап’ястя та пальці;
- відскок м’яча контролюється всіма органами сприйняття: очима, вухами та нервами пальців;
- штовхати м’яч слід трохи вперед;
- висота відскоку має перевищувати рівень пояса.
