Ліберо (італійською «вільний») — це позиція гравця у волейболі, який виконує виключно оборонні функції. Вперше з ліберо почали грати 1998 року, наділивши такого волейболіста деякими обмеженнями, а також змусивши носити футболку іншого кольору, ніж партнери по команді.
Ідея створення ліберо полягала в тому, щоб дозволити командам якнайдовше утримувати свого найкращого захисника на майданчику. У сучасному волейболі цінується ріст, але в оборонних діях такі гіганти виглядають незграбно, тоді гравці невисокого росту можуть швидко пірнати, тобто діставати важкі м’ячі.
Які функції у волейболі виконує ліберо?
Ліберо здебільшого грає на позиції 6-го номера та відповідає за прийом м’яча. Такий гравець сконцентрований тільки на обороні та на відміну від інших членів команди, можна сказати, працює по всій площі поля, у тому числі й вільній зоні. Головне завдання ліберо полягає в тому, щоб добре прийняти перший м’яч, а сполучний далі міг вивести нападаючого на удар. Також у деяких випадках, коли пасуючий з якихось причин не може дати пас, ліберо бере на себе цю функцію. Щоправда, тут є деякі нюанси.
Якщо ліберо дає передачу з передньої зони, то можна це зробити тільки знизу. У той час із задньої зони (своєї основної робочої зони) може віддавати передачу як зверху так і знизу.
Якщо ви так і не зрозуміли, хто такий ліберо у волейболі, то пояснюємо просто — це захисник, який робить найбільше прийомів м’ячів у команді.
В обороні ліберо повинен діставати кожен м’яч, щоб зрештою команда мала шанс вивести діагональний на нападаючий удар. Оскільки ліберо не має обов’язків по атаці, він повинен бути зосереджений на кожному м’ячі, який може підняти.
А чи може ліберо виконувати подачу та нападаючий удар? Такому гравцеві правила гри у волейбол забороняють подавати, а що стосується атаки, то пробивати можна тільки із задньої зони, не заступаючи за 3-метрову лінію, при цьому м’яч не повинен бути вищим за верхній край сітки.
Ось відмінні характеристики ліберо від інших гравців:
- Носить футболку іншого кольору
- Грає лише на задньому ряду.
- Може замінити лише волейболістів заднього ряду.
- Кількість замін ліберо не обмежена.
- Не має права ставити блок та виконувати подачу.
- Йому заборонено атакувати м’яч, що знаходиться вище верхнього краю сітки.
- Заборонено віддавати передню зону верхню передачу.
Великий плюс ліберо в команді – це те, що такий гравець може бути замінений у матчі необмежену кількість разів. Офіційними правилами волейболу встановлено: у кожній партії стороні дозволено виконати максимум 6 замін. Заміни — важливий тактичний хід у грі, адже вони дозволяють йти з поля втомленим волейболістам або тим, у кого гра не пішла. Ліберо може виходити і повертатися на майданчик необмежену кількість разів: він може замінити будь-якого гравця, який стоїть на задньому ряду (позиції 1,5,6). Також правила забороняють мати одночасно на майданчику двох ліберо, хоча у заявці їх може бути 2.
Яким має бути ліберо у волейболі: найкращі якості
У той час як сполучний є ключовою ланкою у створенні атак команди, ліберо є своєрідним капітаном та лідером атакуючих дій.
Всім відомо, що подача дуже важливий технічний елемент у грі і оскільки ліберо грає в задньому ряду, він повинен найкраще робити прийом. У сучасному волейболі після силових подач м’яч летить з космічною швидкістю і ліберо повинен прийняти його за всяку ціну, навіть якщо для цього доведеться згрупуватися та впасти.
Також волейболіст даного амплуа повинен прораховувати дії супротивника: за лічені секунди розташуватися на майданчику так, щоби була можливість зіграти в м’яч. Не кожному дано так майстерно прораховувати можливі ходи суперника, хоча серед професіоналів таких повно, кілька прикладів найкращих ліберо у волейболі: Олексій Вербов, Женя Гребенников, Теодор Салпаров.
За складністю ліберо найважча позиція на полі після сполучного. Щоб стати одним із найкращих захисників у волейболі потрібне велике бажання, терпіння та працьовитість. Ця позиція не найкраща через характер ролі такого гравця. Не всі хочуть бути ліберо та орати, як тато Карло. Волейболісти на цьому амплуа витрачають у кожній грі купу сил і мають зовсім мало часу на відпочинок, здебільшого переводячи дух, коли змінюються на виконанні подачі.
Ліберо грає велику роль у команді, він повинен мати навички для гри на будь-якій позиції, читати гру і страхувати блокуючих. Але найкраще такий волейболіст повинен вміти приймати м’яч, щоб той не відскакував абияк, а прямував точно в руки сполучному. Враховуючи той факт, що ліберо звільнено від атакуючих дій, вони повинні бути просто монстрами оборони, адже на тренуваннях можна витрачати більше часу на оборонні навички, а таких технічним елементам, як блок, нападаючий удар та подача, можна практично не приділяти уваги.
