Сітка у волейболі – один з головних елементів даного виду спорту, без якого, власне, не відбудеться і самої гри. Якщо м’яч і майданчик можна знайти особливо не напружуючись, то з сіткою виходить набагато більше проблем. По-перше, її не так просто знайти, а самому зробити не завжди вдасться, оскільки для цього потрібні певні навички та ручна робота не гарантує того, що вона прослужить довго. По-друге, потрібні ще дві стійки, до яких цю сітку надалі можна буде прикріпити.
Стандарти волейбольної сітки
Важливу роль грає висота сітки у волейболі. При зародженні гри вона становила лише 197 див., але це було ще наприкінці 19 століття. З часом стандарти були переглянуті і в 1917 встановлено висота, яка використовується і до цього дня. Сітка у волейболі для чоловіків розташовується на висоті 2,43 м. Висота сітки у волейболі для жінок становить 2,24 м.
Обов’язкові елементи сітки:
1. Розміри.
Ширина – 1 метр. Довжина 9,5-10 метрів. З боків є припуски, призначені для антен. Їхня довжина не повинна перевищувати 50 см. Осередки в сітці теж мають певно заданий розмір – 10х10 см.
2. Матеріал та колір.
Можливо, як білого, і чорного кольору. Жорстких стандартів із цього приводу немає. Товщина ниток не повинна перевищувати 2,5 мм. Може використовувати як натуральне, і синтетичне волокно. Найчастіше вдаються до другого варіанта через довговічність.
3. Конструктивні елементи з обох боків сітки.
Сюди, насамперед, відносяться парусинові білі стрічки, які нашити по всьому периметру сітки. Ширина цих років зверху та знизу становить 7 см, а з боків – 5 см. У кутах сітки є спеціальні отвори, через які сітка може кріпитися до стійк.
4. Антени
Вони служать обмеження ігрової зони. Іншими словами, м’яч повинен пролітати виключно у просторі, обмеженому антенами. Якщо у волейболі вся гра повинна вестись через периметр ігрового поля, то у тенісі немає такого обмеження. У ньому можна пробивати через коридор, оскільки там таких обмежувачів не існує.
5. Трос.
Призначений для натягу та кріплення сітки. Зазвичай є кручений метал діаметром 1 см. Можуть застосовуватися й інші варіації
6. Кевларовий шнур
Застосовується для обтяження нижнього краю сітки та її стабільного стану. Можуть застосовуватись і інші варіації матеріалу замість кевлару.
Види волейбольних сіток
1. Аматорські
Сюди відноситься все, що не відповідає міжнародним стандартам ФІВБ. Сюди може відноситися будь-яка самодіяльність, яка створена власноруч з того, що було поруч у той час, коли думки були про волейбол, а відповідного інвентарю не було.
2. Професійні
Сітки, які зроблені за всіма стандартами та повністю сертифіковані. Використовуються на змаганнях найвищого рівня.
Цікавий факт!
Якщо брати до уваги, що волейбольна сітка – це та сама сітка для великого тенісу, тільки підвішена на значній висоті. До появи нейлону такі сітки робили виключно з бавовни, яка збиралася в пасмі необхідної товщини. Чим більшою була товщина сітки, тим довше вона служила. На початку 20 століття однією сіткою могли грати близько року і робили її на совість, оскільки це дуже трудомістка ручна праця.
3. Тренувальні
Такі види сіток робляться на спеціалізованих заводах, але їхня відмінність полягає в тому, що вони виробляються не з якісної сировини, яка дешево коштує. Не розраховані на довговічність, можуть використовуватись як похідні варіанти. Найчастіше використовується ПВХ найнижчої якості або дуже тонкої товщини.
