Американський футбол 

Американський футбол – командна контактна спортивна гра, в якій змагаються дві команди по одинадцять людей. Гра ведеться на прямокутному полі спеціальним овальним м’ячем. Включає в себе елементи регбі та футболу.

Міжнародна федерація IFAF, створена у 1999 році, штаб-квартира знаходиться у французькому місті Ла Курнові. На сьогоднішній день членство в IFAF підтверджено двадцятьма чотирма національними федераціями з Азії, Океанії, Європи, США. Першим переможцем чемпіонату світу, який проводить IFAF, стала команда Японії.

Історія виникнення та розвитку американського футболу

Одним із головних символів США вважається командна гра, яку називають «американський футбол». Його історія почалася з підлітка, котрий порушив правила звичайного європейського матчу. Вільям Вебб Елліс із міста Регбі під час чемпіонату з футболу схопив м’яч руками та помчав з ним до воріт суперника. Так 1823 року з’явилася гра регбі. А майже через п’ятдесят років на Нью-брунсвікському футбольному полі зустрілися гравці університетів Прінстона та Рутгерса, щоб зіграти чи то у регбі, чи то у футбол. Відбувся легендарний матч 6 листопада 1869 року. Цей день став Днем народження гри «американський футбол».

Систематизував гру Волтер Кемп, суддя, гравець, спортивний коментатор, якого згодом стали називати батьком американського футболу. Його система включала «п’ять ярдів за три дауни», нову позицію «квотербек», збільшення балів за тачдаун, пас вперед, хват суперника за коліна, перевагу команді, що володіє м’ячем. На початку двадцятого століття американський президент обурився грубістю гри і виразним її високим травматизмом футболістів. Відразу з’явилися нововведення та штрафні санкції. Гравцям було наказано носити форму, що захищає від грубих випадів суперників, а з 1939 року він зобов’язувався носити шолом.

Все двадцяте століття вдосконалювалися правила гри: змінилася довжина поля, зменшилася кількість членів команд, скоротився час матчу, з’явився шестиочковий тачдаун. Із загальної маси вирізнялися професійні футболісти, створювалися приватні школи. У 1920 році кілька команд створили власну профспілку, а потім Національну футбольну лігу, яка пізніше була об’єднана із незалежною американською. Злиття НФЛ та АФЛ ознаменувалося чемпіонатом світу з американського футболу, а фінальна гра між чемпіонами отримала назву Супер Боул I. Вона стала найпрестижнішим і найдорожчим явищем у спортивному житті.

Правила гри у американський футбол

Головна мета цього виду спорту – заробити найбільшу кількість очок, просуваючи м’яч усіма дозволеними способами у кінцеву зону на боці поля суперників. Загальна тривалість матчу – три години. У кожній із команд по одинадцять учасників – нападники, захисники та особливі гравці. Бали нараховуються за:

• пас у залікову (очкову) зону;
• занесення м’яча до залікової зони;
• закидання м’яча між штангами воріт суперника

На початку розіграшу м’яча семеро нападаючих кожної команди розташовуються практично нерухомо біля лінії, де лежить м’яч. Центровий передає пас між ніг гравцю своєї команди, який починає атаку на полі суперників. М’яч доноситься до мети двома методами – або гравець тримає його в руках і біжить у потрібному напрямку, у разі потреби передаючи м’яч із рук у руки колегам, або пасує м’яч у кидку (один раз). Забитий над перекладиною між штангами м’яч вважається голом.

Ігрова година в американському футболі ділиться на чверті по п’ятнадцять хвилин. Початок кожного ігрового моменту починається там, де було завершено попередній. Ігровий момент закінчується коли:

• гравця із м’ячем повалили на полі;
• гравець із м’ячем забігає за межі поля;
• м’яч стосується землі за кордоном поля;
• гравець упустив передачу пасу і м’яч впав на поле;
• команда встигла заробити потрібну кількість балів;
• під час порушення правил гри.

Кожна з команд має можливість чотири рази спробувати просунути м’яч трохи більше ніж на дев’ять метрів у залікову зону. Якщо спроби реалізуються, команда отримує ще чотири такі автоматично, якщо ні – право переходить до суперників. Рівний рахунок наприкінці гри дає право судді призначити додаткові 15 хвилин на виявлення остаточного переможця.

Поле та ворота для гри

Поле для американського футболу є прямокутником 110/49 метрів (або 120/53,1/3 ярдів). На кожному кінці поля знаходяться goal lines (лінії мети) на відстані 91 метра (або 100 ярдів) одна від одної. Дев’ятиметрова (або десятиярдова) залікова зона розташована між goal lines та межею поля. Через кожні 4,5 метри (або 5 ярдів) нанесені поперечні лінії. Кожні 9 метрів (або 10 ярдів) нумеруються від десяти до п’ятдесяти, починаючи з меж залікових (очкових) зон до центру, щоб було зрозуміло скільки ще потрібно пройти з м’ячем для отримання тачдауну.

Ворота – дві високі штанги з поперечиною, розташовані на двох кінцях поля. Їх розміри 3/5,7 метра (або 10/18,6 футів) майже такі самі, як і в регбі. Де 3 – висота, а 5,7 – відстань від стійки до стійки. Стадіони, які приймають виключно гравців американського футболу, встановлюють ворота на одній-єдиній опорі.

Екіпірування гравців

Гравець команди з американського футболу виглядає досить громіздко, але таке екіпірування виправдане агресивною та травмонебезпечною манерою гри. Професійне спорядження заборонено модифікувати. У комплект входять:

• м’які наколінники під бриджі єдиного для всієї команди кольору;
• шолом та маска з ремінцем, що закріплюється на підборідді;
• каркаси та накладки на стегна та поперековий відділ;
• капа на зуби;
• футболка з рукавами, що закриває каркас із нумерацією;
• гетри або шкарпетки, яскравого кольору.

Шоломи мають бути забезпечені інформацією, що запобігає ризику травм і відповідати стандартам Національного робочого комітету зі стандартів спортивного спорядження.

М’яч для американського футболу

М’яч повинен бути новим або таким, що не зазнав змін після попередньої гри і забезпеченим шкіряним чохлом з галько-зернистим покриттям з чотирьох частин без нерівностей (виняток – шви). Окружність м’яча складає 27,3/4-28,1/2. Крім того, стандартний м’яч для американського футболу це:

• набір восьми шнурів, розташованих на однаковій відстані один від одного та стягуючих м’яч;
• колір – натуральна дублена шкіра;
• дві білі смужки по 2,5 см (або 1 дюйм);
• вага – не менше 396 та не більше 424 грам;
• тиск при накачуванні 121,2-131,2 фунти на квадратний дюйм;
• відсутність логотипів та рекламних малюнків.

Судді тестують перед початком гри всі м’ячі та підтверджують їх відповідність вимогам та стандартам.

Суддівство

Суддівство починається за годину до кік-оффа (часу настановної зустрічі) і закінчується з оголошенням остаточного рахунку. Матч з американського футболу проходить під час спостереження суддів кількістю від чотирьох до семи з наступними обов’язками:

Головний суддя (рефері)

• веде загальний контроль гри;
• має виняткові права щодо рахунку та правил гри;
• контролює виконання штрафних санкцій;
• перевіряє зону гри;
• повідомляє головних тренерів про дискваліфікації;
• зазначає положення м’яча по лінії мети;
• відповідає за тайм-аути команд, їхню кількість.

Суддя

• відстежує екіпірування гравців;
• відповідає за гру на лінії з обох боків від нейтральної зони;
• відповідає за легальність присутності лінійних гравців на полі попереду;
• відстежує сигнали сторони захисту та перетин м’ячем нейтральної зони;
• є відповідальним за правильне проведення сніпу;
• підраховує кількість нападників;
• стежить за правильним призначенням та виконанням штрафних санкцій;
• нагадує про час кожного періоду рефері.

Лінійний суддя

• відповідає за встановлення індикаторів дауна та лінії мети;
• відстежує побудову в лінії сутички та нейтральну зону;
• повідомляє про рух гравців уперед рефері чи судді;
• веде рахунок даунів;
• визначає зі свого боку поля легальність гри, коли м’яч проходить нейтральну зону.

Суддя на лінії

• відстежує побудову в лінії сутички та нейтральну зону;
• повідомляє про рух гравців уперед рефері чи судді;
• зазначає положення м’яча індикатором;
• веде хронометраж гри;
• рахує кількість гравців захисту;
• визначає зі свого боку поля легальність гри, коли м’яч проходить нейтральну зону.

Задній суддя

• підраховує кількість гравців захисту;
• контролює 40/25 – секундний відлік;
• визначає легальність довгих пасів, ударів по м’ячу ногами;
• визначає статус м’яча, розташованого у своїй зоні;
• спостерігає за ресиверами, що залишають нейтральну зону;
• відповідає за помічників, які підносять м’яч.

Польовий суддя

• веде спостереження за ресиверами, які мають право;
• спостерігає за пасами та ударами ногами по м’ячу зі свого боку поля;
• визначає статус м’яча у своїй зоні;
• рахує кількість гравців захисту.

Бічний суддя

• веде хронометраж гри;
• визначає статус м’яча у своїй зоні;
• спостерігає за ресиверами, що мають право;
• стежить за пасами та вибиванням м’яча у своїй зоні;
• визначає статус м’яча у своїй зоні;
• відповідає за помічників, які підносять м’яч із боку поля у його зоні.

Участь у суддівській бригаді трьох останніх суддів не є обов’язковою і залежить від конкретного матчу, його значущості та рішення суддівської організації. Кожен із суддів відповідає за знання того, скільки ярдів треба завоювати команді, скільки зіграно даунів, взято тайм-аутів.

Також вони повинні знати, коли м’яч оголошується мертвим, рахунок у будь-який момент гри, які сигнали потрібно подавати в той чи інший момент гри, коли включають зворотний відлік при вільному ударі. Екіпірування суддів – запропонована уніформа та плюс до неї: маркери фолу та важливих польових точок, ігрові картки для записів фолів та даунів, а також свисток.

Популярні питання американський футбол