Айкідо – техніка та стилі бойового мистецтва

Айкідо – це популярне нині бойове мистецтво, яке знаходить учнів по всьому світу. Нині функціонує безліч шкіл, які практикують різні стилі та методики вчення. Про все, що пов’язано з айкідо і буде корисно дізнатися новачкові, і йтиметься у цій статті.

Історія виникнення

Айкідо є видом бойових мистецтв, який вважається однією з гілок традиційного будо. За визначенням айкідо – це бойове мистецтво, яке поєднує давні техніки боротьби та самооборони з філософією гармонії духу.

Сама назва айкідо складена з трьох ієрогліфів, кожен з них окремо має декілька значень. Ієрогліф «ай» означає гармонію, зиск; «кі» – це енергія духу та рух пари; «до» означає дорогу, спосіб. Складені разом ці знаки позначають таке: шлях до гармонії духу.

Засновником цього бойового мистецтва є людина на ім’я О`Сенсей Моріхей Уесіба, яка народилася 1883 року в японському місті Танабе. Він пройшов непростий життєвий шлях, змалку займався фізичним розвитком і боротьбою. У дитинстві він був слабким і кволим хлопчиськом, але згодом перетворився на витривалого, мускулистого, стійкого чоловіка. На нього дуже впливали відомі сучасники, наставники в різних напрямках. Згодом набираючись досвіду та знань, Уєсіба став одним із найбільших майстрів у військових мистецтвах серед сучасників і не тільки.

Зародження цього японського бойового мистецтва почалося з 1920-х років, відтоді айкідо зазнавало багатьох змін, доповнень, експериментів. У той час до школи мали доступ лише небагато перевірених людей. Найбільшого розвитку та визнання айкідо набуло вже після Другої світової війни, коли майстер повністю систематизував і вдосконалив своє вчення.

Філософія та принципи

Філософія айкідо полягає в гармонії духу і тіла, а також рухів та дихання. Від воїна потрібна повна відмова від особистих амбіцій. Це не класичне бойове мистецтво, тому що основу складають рухи, сфокусовані на захисті, а не на атаці. Основний акцент робиться на силу розуму, а не м’язову міць. Під час контакту тіло залишається розслабленим, але інтелект напружений.

Перемога не є метою айкідо, а головне завдання – це змусити противника зупинити напад і перенаправити тим самим агресію в корисне русло. Головна особливість айкідо – спрямовувати агресію противника проти нього ж, але при цьому самому залишатися в духовній безтурботності.

За своєю філософією айкідо пропагує рівняння на природу, де панує гармонія, а конфлікти відсутні.

До базових принципів айкідо можна віднести:

  • Розслабленість, спокійність рухів.
  • Впевненість в собі.
  • Постійний контроль м’язів.
  • Концентрація волі.
  • Здатність захистити себе.
  • На тренуваннях слід перебувати в хорошому настрої.
  • Освоєння вчення за методикою зростання складності.

Створюючи айкідо, Моріхей був упевнений, що його вчення здатне змінити нинішнє людство на краще. Головною перевагою є те, що люди, які не мають переваги у фізичній силі чи інших показниках перед потужним противником, здатні за допомогою айкідо не лише дати відсіч, але й зробити це без шкоди для себе. Для зупинки противника використовується його сила, що повертається до атакуючого і нівелюється, а сам майстер при цьому залишається в непохитній гармонії і духовній рівновазі.

Стилі та напрямки

Спочатку засновник айкідо був проти будь-якого виділення різних стилів боротьби. Однак, як і в будь-якому іншому бойовому мистецтві, наприклад дайто рю айки, це все ж таки відбувалося. Учні Уесиба після закінчення навчання відкривали вже свої школи і там проводили практику, виходячи насамперед зі свого бачення. Після смерті наставника, а сталося це 1969 року, нові школи відкривалися вже учнями його учнів. Таким чином, філософія трактувалася по-різному, а практика також здійснювалася по-різному, що задавало нові та нові стилі айкідо.

На даний момент існує більше тридцяти різних стилів, серед основних можна виділити:

  • Єсінкай
  • Нісіо будо
  • Кокікай
  • Айкідо айкікай
  • Ай-рю
  • Айкібудо
  • Івама-рю

Техніка айкідо

У айкідо немає як таких атакуючих прийомів. Техніка айкідо полягає безпосередньо у вивченні рухів ворога, передбачанні його наступних дій. У результаті виходить руйнація намірів атакуючого за рахунок поглинання вкладеної енергії.

основи техніки айкідо

До основних категорій прийомів боротьби належать:

  • Удари відволікаючого характеру.
  • Кидки як одиночні, так і з групою.
  • Захоплення.
  • Відхід з лінії атаки.
  • Маневреність.

Техніка айкідо покладається не так на напад, завдання шкоди чи силу, але в неухильну точність і своєчасність виконання прийомів. Удари, які виконуються в айкідо, продумані не для завдання фізичних каліцтв супернику, а для його відволікання та перехоплення ініціативи.

Екіпірування та зброя

Для проведення повноцінних занять необхідний комфортний спортивний одяг, що дасть змогу легко пересуватися, у т. ч. на колінах. До одягу новачків вимог практично не встановлюється, і займатися можна в тому, що зручно, доки не підійде черга складних рухів. Надалі учням, які мають серйозні наміри щодо подальших тренувань, потрібно придбати кейгорі, тобто спеціальне кімоно для айкідо. Кейгорі складається з трьох елементів:

  1. Дзубон – бавовняні штани, посилені в ділянці колін.
  2. Увага – особлива куртка.
  3. Обі – багатошаровий пояс великої густини.

У тренувальних приміщеннях і зонах розташовуються татами, тобто спеціальні пружні килими або підлогові мати. Заняття на них проводяться босоніж, тому до взуття жодних вимог не висувається.

В айкідо проводиться робота зі зброєю таких основних видів:

  • Танто – кинджал самурая у вигляді дерев’яного ножа довжиною до тридцяти сантиметрів.
  • Бокен – меч із дуба, що виготовляється у трьох різних варіаціях.
  • Дзе – дерев’яний меч.
  • Вікідзасі – короткий меч із деревини.
  • Бо – дерев’яний або металевий палиця довжиною від підлоги і до підборіддя воїна.

Історично вчення айкідо переймає техніки та методи стародавніх бойових самурайських шкіл. В основі багатьох прийомів знаходиться техніка володіння катаною, а принцип різання мечем є основним принципом застосування зусилля під час проведення прийомів. Самурайський меч катана в айкідо використовується рідко через ряд причин, найчастіше застосовується для демонстрації навичок.

Пояси в айкідо

Залежно від того, про який стиль айкідо йдеться, застосовується різна класифікація поясів. Цікавим є той факт, що спочатку в цьому японському бойовому мистецтві не використовували будь-які колірні градації. Це рішення було розроблено французькими майстрами з метою, щоб легше було визначати етапи розвитку бійця від рівня учня до звання майстра.

види поясів в айкідо

В учнів рівні майстерності позначаються «кю», а кольори поясів змінюються залежно від рівня. У майстрів рівні називаються “дан”, а найвищим рангом вважається чорний пояс. Для дитячих груп можуть вводитись додаткові учнівські ранги залежно від школи. У ході навчання учні отримують численні теоретичні та практичні знання у сфері фізичного розвитку, психологічної, тактичної підготовки, дихальні вправи тощо.

Найпоширенішою колірною класифікацією на даний момент є така система:

  • Білий пояс. Видається кожному новоприбулому учню як ідентифікатор його належності вченню. Але для здобуття першої учнівської кваліфікації потрібно досягти шостого рівня.
  • Жовтий пояс. Це вже перший відмінний колір у цьому ранжируванні. Жовтий колір повідомляє, що учень перейшов від шостого до п’ятого рівня, тим самим почавши дійсно заглиблюватися в навчання.
  • Червоний. Цей колір видається учневі, який перейшов на четвертий рівень, і символізує те, що боєць успішно осягає як знання, так і практичні навички.
  • Зелений. Досягши зеленого пояса вже знаходяться на півдорозі до звання майстра. Учні, які потрапили на третій рівень, попередньо старанно цілий рік працюють над філософією та технікою айкідо. До цього етапу, як правило, приходять ті, хто прагне подальшого розвитку і не збирається робити кроків назад.
  • Синій. Синій пояс свідчить про досягнення другого рівня розвитку. Найчастіше характеризується тим, що він вже добре володіє технікою, але продовжує вивчення філософії.
  • Коричневий. Для учнів, які досягли першого рівня, це останній пояс перед цим і званням майстра.
  • Чорний пояс. Учень стає майстром, починаючи тим самим свій шлях по чотирьох щаблях дано.

Можна зробити висновок, що айкідо – це відмінне рішення для тих, хто хоче не тільки навчитися захищати себе, але також осягнути мудрість і гармонію із самим собою та навколишнім світом. Айкідо підкоряються всі віки, так що кожен бажаючий може приступити до навчання в будь-який момент, почавши тим самим розвиватися духовно, розумово та фізично.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.