Активна гра
Від 7 років
Від 8 гравців
Від 60 хв
коротка історія
Першу згадку про російську лапту можна зустріти навіть у пам’ятниках давньоруської писемності. Перші біти та м’ячі, які були знайдені у Великому Новгороді, відносяться до 14 століття.
За часів Петра I лапта виступала у вигляді засобу для фізичної підготовки солдатів Семенівського та Преображенського полків, також гра стала предметом підготовки і в Червоній Армії. У Російській імперії в гру грали як юнаки, так і дівчата різного віку, і вона також використовувалася для фізичного виховання. Перші змагання з лапт були проведені наприкінці 1950 років, але незабаром змагання були закриті на деякий час. В 1986 Держкомспорт видав постанову «Про розвиток бейсболу, софтболу і російської ноги» тому змагання були відновлені. У 2003 року Міжрегіональна федерація російської ноги перетворена на всеросійську громадську фізкультурно-спортивну організацію об’єднала у собі 46 регіональних відділень. На сьогоднішній день лапта входить до Єдиної всеросійської спортивної класифікації,
Опис
“Лапта” – російська народна командна гра з м’ячем та битою. Гра проводиться на природному майданчику. Мета гри – ударом біти послати м’яч якнайдалі і пробігти по черзі до протилежного боку і назад, не давши противнику “осолити” себе спійманим м’ячем. За вдалі пробіжки команді нараховуються очки. Виграє команда, яка набрала більше балів за встановлений час. До споріднених видів видів спорту відносяться бейсбол і крикет.
Яскраву характеристику лапте дав відомий російський письменник Олексій Купрін: “Ця народна гра – одна з найцікавіших та найкорисніших ігор. У лапті потрібні винахідливість, глибоке дихання, вірність своєї партії, уважність, спритність, швидкий біг, влучне око, твердість руки та вічна впевненість у тому, що тебе не переможуть. Трусам і ледарям у цій грі немає місця”.
Інвентар
- бита
- м’яч
Правила
Учасники гри поділяються на дві рівні команди. За жеребом гравці однієї команди йдуть у місто, а інша команда веде. Команда міста розпочинає гру. Б’ючий лаптою відбиває м’яч якнайдалі в полі (не можна кидати биту), біжить через майданчик за лінію кона і повертається назад у місто. Ті, хто веде в поле ловлять відбитий м’яч (якщо м’яч спійманий зльоту, тоді команди міняються місцями) і намагаються заплямувати (осолити) біжить. Їм дозволяється перекидати м’яч один одному, щоб потрапити в біжить з ближчої відстані.
Якщо гравцям поля вдається заплямувати, вони переходять у місто. Якщо гравці поля не можуть заплямувати того, хто біжить, то вони швидко перекидають м’яч у місто. Як тільки м’яч повернувся в місто, гравець, який не встиг прибігти назад до міста, залишається за лінією кона і чекає на наступну можливість повернутися в місто. Якщо б’ючий ударив по м’ячу погано і команда в полі швидко спіймала м’яч, то бігти небезпечно, оскільки можуть легко осолити. У такому разі той, хто б’є, може не бігти, а залишатися за межею, по інший бік від команди – в селі.
Гра продовжується, і м’яч б’є наступний гравець. По черзі всі гравці команди виступають у ролі тих, хто б’є. Гравці, що залишилися в передмісті та за коном, чекають, щоб їх врятували. Виручити може той, хто далеко відіб’є м’яч, давши можливість перебіжці самому, а також гравцям із передмістя та кону. М’яч, вибитий за бічну лінію, не враховується. Може створитися більш важке становище, коли всі гравці команди, що б’є, крім одного, знаходяться за лінією кона і в передмісті, тоді гравцю, який ще не бив, дозволяють вдарити тричі. Якщо він промахнеться, то гравці міста поступаються своїм місцем ведучим. Подавачі не повинні переступати межу міста. Тому, хто не може відбити м’яч лаптою, дозволяється кинути його в поле рукою.
Гра вважається виграною, якщо всі гравці пробили по м’ячу, пробігли за лінію кона та повернулися назад до міста. Гра вважається програною, якщо всі гравці пробили м’яч, але ніхто не перебіг за лінію кона. Після закінчення гри команди змінюються місцями. Команда міста перетворюється на поле, та якщо з поля перетворюється на місто.
